Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло.

І річка вдаль приваблива біжить,

А поле травами розквітло.

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної без краю!

Там наймиліша стежка пролягла,

Лиш вороття туди немає.

Там велетні дерева до небес,

Струмочки чисті гомінливі,

Повсюди стільки казки і чудес…

Там ми були такі щасливі!

В дитинстві все яскраве і дзвінке,

Уміє серце милувати.

А малинове сонечко таке,

Що у словах не передати.

А неба синь нас кликала в політ

Там чисті роси найсвітліші.

Там вперше пізнавали дивосвіт

Й були, мабуть, найщасливіші.

Мабуть, немає кращого періоду в житті людини, як дитинство. Та чомусь діти хочуть скоріше стати дорослими. І навпаки - доросла людина думає: "Чому я не цінував дитинство та спішив постаршати якнайшвидше?" Скільки ж забав та пригод відбувається з нами в дитинстві: ми їздимо в літні табори, граємось у різні ігри, пустуємо, мріємо…

Дитинство - щаслива пора. Це безтурботний час, коли ми пізнаємо світ з допомогою батьків, учителів, друзів.

Світ дитинства – це такий чарівний світ, в якому дитина може пограти в ляльки, в машини, в м’яч. І хоча дитинство пролітає дуже швидко, воно все-таки дуже цікаве, яскраве і веселе. Це незабутня пора, пора мрій, щирої радості і дорослішання.

Майже всі дітлахи чекають свого дорослішання, наче якогось надзвичайного подарунку. Мріють про те, ким будуть працювати і яка в них буде сім’я. Думають, що насправді щасливим може бути тільки дорослий, а вони маленькі в’язні своїх літ.

І що вони, ті дорослі, вигадують, коли говорять фразу: «щасливе дитинство»? Яке ж тут щастя, коли те не можна, те не чіпай, туди не ходи, до того не підходь, те тобі ще не потрібно? От мамі й тату справді щастя – їм усе можна. Ніхто їх не буде лаяти за розбитий посуд чи обмальовані шпалери, їм не треба просити у когось гроші, щоб купити те, чого хочеться, вони одягаються так, як їм подобається.

А у дітей не життя, а одне постійне «не можна» і ціла купа обов’язків. Іграшки треба поскладати, вранці в дитсадок рано встати, вірші вивчити, кашу поїсти (до того ж не вимазатись нею), з сусідами треба вітатись, і ще сила-силенна того, що треба. Хоч би раз батьки наказали дивитись мультфільм чи довго грати на вулиці.

Але, незважаючи на такі думки дитини, її мозок створює в пам’яті особливу поличку, на яку складає і сімейні свята, і образи родичів (з якими в дорослому житті вже не доведеться зустрітись), і різні запахи, які колись не викликали ніяких емоцій, і улюбленого кота Мурчика, і смак маминих та бабусиних страв, і відчуття теплого светра, зв’язаного рідними руками, на своєму тілі, і перші мамині сльози, причиною яких ти став.

І от коли вже доросла самостійна людина занадто глибоко пірнає в свої побутові проблеми, коли вона надміру віддає себе роботі, ремонту, вихованню своїх дітей, коли її свідомість поступово виснажується, от тоді мозок непомітно веде до тої полички зі спогадами дитинства, які мають цілющу силу для знесиленої душі . Відтак вона переживає знову ті відчуття, насичується ними, і лише тоді розуміє – яке ж все-таки дитинство щасливе.

Діана Шпітун

Лідерська програма "Подаруй дитині радість"

                          Я свободу слова ні на що не проміняю.
                          О. Ірванець.
Найбільша радість – радість людського спілкування. І таку можливість мали студенти та викладачі Дубенського педагогічного коледжу 20 листопада 2014 року. Адже на творчу зустріч з колективом студентів та викладачів вже вкотре завітав випускник нашого коледжу (1980 рік) Олександр Ірванець, а нині – поет, прозаїк, есеїст, перекладач, драматург. Один із засновників і підскарбій літературного угруповання «Бу–Ба–Бу» у складі Юрія Андруховича, Олександра Ірванця, Віктора Неборака.
Зацікавила присутніх розповідь О. Ірванця про початок творчості:
«Я пам’ятаю той чудовий весняний день, коли мені в голову стрелив мій перший нормальний вірш. І тоді я подумав, що непогано було б стати письменником, кльово було б… Я студент педучилища, мені 17 років, і в моїй душі народилося десь 12 рядків серйозного тексту. Я записав цей вірш – і десь серед літа його надрукували у районній газеті.
Я – український письменник і більше ніде не зміг би реалізуватися.
Я не хочу щоб мною правили невігласи, і намагаюся з цим у міру своїх скромних сил боротися».
З великою увагою присутні слухали читання поезій, уривків з прозових творів у майстерному виконанні автора, про що свідчили бурхливі оплески. Також студенти активно поспілкувалися з поетом, задаючи цілу низку запитань, на які Олександр Ірванець охоче відповідав.
Кожен знайшов у словах поета щось для себе – в ліричному осмисленні сутності буття, в тверезому й іронічному погляді на світ і себе в ньому. Адже його твори розкривають читачам своєрідний образ нашого сьогодення, створений шляхом застосування нових жанрово-стильових та образних засобів.
На закінчення зустрічі поет подарував кілька примірників своїх останніх збірок.
Комісія викладачів філологічних дисциплін

Відповідно до наказу №115 осн/д «Про проведення об’єктового тренування з евакуацією мешканців гуртожитку Дубенського коледжу РДГУ при виникненні задимлення внаслідок короткого замикання електропроводки» та згідно річного плану роботи 20 листопада 2014р. було проведено навчальну евакуацію мешканців гуртожитку коледжу. Метою заходу було надання практичних навичок та формування стереотипу поведінки у надзвичайних ситуаціях серед учасників тренування.

             Об’єктове тренування було організовано та проведено згідно розробленого плану.
З мешканцями гуртожитку проведено практичне заняття на предмет надання першої медичної допомоги при отруєннях димом та опіках отриманих внаслідок ураження електрострумом.
    Після завершення тренування та підведення підсумків всі мешканці гуртожитку організовано повернулися до своїх кімнат.

17 листопада уже традиційно 14-ий рік поспіль  студенти, випускники, викладачі коледжу, дубенчани та гості міста зібрались у районному Будинку культури, щоб відзначити Міжнародний день студента.

Розпочали свято голова студентської ради коледжу Марія Крупко та голова студентської профспілки Володимир Ковальчук.

З вітальним словом виступив директор коледжу Валерій Павлович Бабак. Кращі студенти були відзначені грамотами та нагородами:

-  іменною стипендією Президента України – Ятчук Тетяна;

-  премією голови Рівненської обласної адміністрації – Крупко Марія;

- Почесною грамотою обласної ради профспілки та грошовою винагородою у розмірі 200 грн.  Ковальчук Володимир, студент 3 курсу, групи Б та Мельник Юлія, студентка 2 курсу, групи А;

- Грамотами Дубенського коледжу РДГУ були відзначені : Ільчук Тетяна, Комісарук Віта, Свирида Світлана, Сухожак Ірина, Веретик Світлана, Олійник Марія, Романюк Юлія, Цеона      Діана,  Баковчук Іванна, Мельничук Ірина, Дівонька Вікторія.

            За популяризацію української пісні, високий рівень виконавської майстерності та активну участь у житті коледжу та міста були відзначені колективи: театр народної пісні «Погостини» (керівник І.М. Пулик), ансамбль народних інструментів «Мереживо» (керівник Л.М. Мороз), квартет «Вишиванка» (керівник Г.І. Цимбалюк), тріо «Перевесло» (керівник Р.М. Бернат), солістка студії естрадного співу Зоряна Жук (керівник В.Ю. Янчук).

За активну роботу щодо реалізації соціального проекту «Минуле-поруч» Почесними грамотами Дубенського історико-культурного заповідника було нагороджено ряд викладачів та студентів коледжу. Грамоти вручила заступник директора заповідника Н.О. Любецька.

Захід носив ще й благодійний характер: студенти оголосили про добровільний збір коштів для пораненого  воїна АТО з Птичі – Романа Федорина. У кінці вечора було оголошено зібрану суму, що складала близько 3000 гривень.

Особливим моментом була присутність у залі викладача коледжу Богдана Петровича Клімчука, що на даний момент служить в зоні АТО і приїхав додому лише у короткочасну відпустку . Студенти щирими оплесками та квітами вітали захисника.

Святкову програму презентували викладачі та працівники Дубенського коледжу РДГУ.

            Пройшов всього рік з минулого студентського свята… Зовсім невеликий термін з погляду історії… А скільки змін у нашому житті, у наших душах і серцях. Ми вже не ті, що були раніше. Ми знаємо ціну слова «життя». Сьогодні у наших душах по-справжньому вирує почуття патріотизму. А ще вчора це слово було таким звичним і банальним, тепер воно стало частиною нашого життя. Патріотизм — це найперша ознака цивілізованої людини,  яка відрізняє людину від раба.

І не дивно, що темою святкової програми стало наше славне козацтво, що змусило світ по-іншому подивитись на українців. Наша свобода виборювалась  кров’ю…Козацькими ідеалами були – віра в Бога і любов до Батьківщини… За те й боролись… За те і помирали….

«Як козаки за знаннями ходили» - саме такою була назва святкових посиденьок. Сценарист і постановник  - заступник директора з виховної роботи Семещук В.М. Технічне та музичне оформлення здійснювали: Павлунь В.С., Мороз С.Л., Курманський О.С, Цимбалюк Т.В. Більше двох годин у залі лунали українські народні ліричні, жартівливі пісні у виконанні В. Янчук, Л. Клюйко, Г. Цимбалюк, І. Пулик, В. Українець, Н. Музики, К. Багнюк, В. Семещук, Р. Берната, Ю. Момотюка, А. Саюка, В. Хроборта, Р. Вавринюка, А. Кокорського .

Запальними танцями розважали: Л. Семенюк-Іванюк, О. Сірман, Н. Ковальчук, Т. Лавренюк, Г. Целюх, Л. Полетко, А. Недільська, І. Панасюк, О. Красніцька, , Г. Власюк, А. Українець.

Про козацькі традиції та кумедні звички українців емоційно оповідали: О. Баковчук, А. Глущук, Р. Солтис, А. Кокорський, Л. Семенюк-Іванюк, Г. Гаврилюк, Г. Власюк.

Особливою увагою були охоплені студенти 4-х курсів, для яких прозвучали музичні вітання за активної участі безпосередньо самих студентів.

Яскравим закінченням свята стала фінальна пісня С. Вакарчука. Учасники концерту розгорнули на сцені 5-метровий прапор України. Феєрія перекинулась у зал, який замайорів великою кількістю синьо-жовтих прапорців. «Я не здамся без бою»,- на вимогу залу співали двічі викладачі, а потім усі разом. Надзвичайно злагоджено, з великим патріотичним піднесенням звучав цей молодіжний гімн у тисячу голосів.

Свято вдалось на славу. Відбулось справжнє єднання студентів, викладачів, працівників коледжу, гостей свята. Адже в усіх на устах і в серцях лунало: «Слава Україні!» -  «Героям слава!»