План виховної роботи на 2018-2019 н.р.

План виховних заходів. І семестр 2018-2019 н.р.

План виховних заходів. ІІ семестр 2018-2019 н.р.

Методичний практикум. На допомогу керівникам академічних груп.

Концепція виховної роботи серед студентів коледжу

1. Мета та основні завдання виховання

            У сучасній соціокультурній ситуації головною домінантою виховання є формування у студентів ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самих себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

            Вихована діяльність у дубенському коледжі РДГУ поєднує цілеспрямовану організацію і управління процесом розвитку творчої конкурентноспроможної особистості сучасного педагога, індивідуалізацію навчання і позанавчальних заходів з метою розвитку духовності і культури молоді, що відповідає потребам її самореалізації у контексті гуманістичних цінностей, демократизації суспільного життя і розбудови української державності.

            Виховна і творча робота є складовою частиною цілісної системи підготовки спеціалістів для освітньої галузі. Її концептуальні засади визначають Конституція України, закони з питань освіти, Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.), принципи гуманізації освітньої інтеграції.

            Провідна ідея культурно-виховної діяльності – ідеал всебічно розвиненої особистості педагога нової генерації.

            Головна мета – розвиток творчих педагогічних здібностей молодих фахівців, їх громадянське самоусвідомлення, поєднання глибоких професійних знань, умінь і практичних навичок з національною свідомістю, високою духовною, моральною, художньо-естетичною, правовою, політичною, фізичною, екологічною культурою, здатністю захищати й відстоювати власні позиції і погляди, керуючись національними інтересами та потребами суспільства.

Цілі виховання

            Цілі виховання конкретизуються через систему завдань і систему заходів:

- забезпечення в реальному житті прав людини як гуманістичної цінності і єдиної норми всіх людей без будь-яких дискримінацій, на чому будується відкрите демократичне суспільство;

- формування національної свідомості, визнання духовної єдності поколінь, виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині;

- утвердження гуманістичної моралі і формування поваги до таких цінностей як воля, рівність, справедливість;

-    формування соціальної активності і професійної компетентності.

Пріоритетними напрямками виховної роботи в коледжівизначені:

1. утвердження в студентському колективі гуманістичних і демократичних засад як основи загальнолюдських стосунків, цивілізованого співжиття;
2. формування системи основних компонентів духовного світу особистості, використовуючи досвід духовності, звичаї і традиції українців;
   1. орієнтація на українську мову, культуру, національно-патріотичні традиції українського народу;
   2. виховання і формування національних загальнолюдських цінностей у процесі гуманізації й гуманітаризації освіти;
   3. формування у студентів особистих рис громадян української держави, національних і загальнолюдських цінностей.

2. Принципи виховного процесу

До принципів, на яких базуються цілі та завдання виховання, належать:

• гуманізм і толерантність, повага до студентів, їхніх цiннiсних орiєнтацiй i переконань, політичних симпатій, релiгiйних уподобань;
• урахування iндивiдуальних нахилів i здібностей студентів, рiвня їхнього інтелектуального та загальнокультурного розвитку, специфіки курсу навчання і майбутньої спеціальності;
• партнерство як форма стосунків між викладачами i студентами, співпраця у розв’язанні питань навчання, відпочинку, побуту, широке використання можливостей студради та профкому студентів, підтримка i стимулювання студентських iнiцiатив;
• єдність навчання, виховання та науково-дослідної роботи, що передбачає добросовісне виконання кожним студентом своїх функціональних обов’язків i громадських доручень, участь у науково-дослiднiй роботі та громадському житті групи, курсу, коледжу;
• пріоритет загальнолюдських цінностей, їх органічне поєднання з цінностями національними;
• виховання толерантності в релігійних, етнічних, культурологічних питаннях.

Виховна робота в коледжі несумісна з пропагандою насильства, жорстокості, мiжнацiональної ворожнечі, людиноненависницьких теорій, поглядів, спрямованих на підрив державних iнтересiв України та має світський характер.

Духовне та моральне виховання студента— це складна інтегральна система формування його особистісних якостей, які характеризують ступінь розвитку і саморозвитку моральних цінностей, переконань, мотивів, знань, умінь, почуттів і здібностей, що їх студент виявляє в різних ситуаціях морального вибору та моральної діяльності в порівнянні з тими високогуманними цінностями, принципами, правилами, які в сучасному соціокультурному середовищі заведено вважати нормативними або ідеальними. Таким вихованням забезпечується засвоєння студентами моральної культури суспiльства, норм поведiнки, мiжлюдських стосункiв, сприйняття їх як правил, що регулюють власну життєдiяльнiсть, усвiдомлення критерiїв добра i зла. У результатi морального виховання досягається єднiсть етичних знань, моральних почуттiв та переконань i потреб у високоморальних вчинках. Важливим показником мiри моральностi особистостi є ступiнь зрiлостi її основних моральних рис, таких як совiсть, честь, гiднiсть, доброта, вiдповiдальнiсть, сором, дисциплiнованiсть, принциповiсть. Висока моральнiсть — це завжди єднiсть слова i дiла, чеснiсть і поряднiсть, сумлiнне виконання людиною синiвських, професiйних, громадянських обов’язкiв, вiрне служiння Україні. Втiлюється моральнiсть у конкретних вчинках, дiях iндивiда незалежно вiд сфери їх вияву.

Студент є носiєм певної моралi i виховується як пiд час навчально-виховного процесу, так i середовищем особистого буття. У зв’язку з цим важливу роль вiдiграють соцiогуманiтарнi дисциплiни, передусiм етика, бесiди на моральну тематику, зустрiчi з видатними особистостями, читання художньої лiтератури, неухильне додержання правил внутрiшнього розпорядку коледжу. Значний потенцiал морального впливу на студентiв має студентська рада, клуби за інтересами .

Виховання студента як громадянина передбачає становлення патріота, тобто людини з активною громадянською позицією, орієнтованої на демократичні цінності та свободи, здатної до захисту права та виконання своїх громадських обов’язків, відображених у Конституції України.

Виховання студента як фахівця орієнтовано на розвиток:

• глибокої зацікавленості, любові до вибраної професії, професійної самосвідомості, ерудиції та компетенції;
• усвідомлення професійного інтересу й відповідальності;
• здатності ставити творчі та ефективно розв’язувати професійні завдання у вибраній сфері професійної діяльності;
• готовності приймати нестандартні рішення;
• відкритості для нових досягнень науки, техніки i практики.

Важливу роль у цьому процесі відіграє особистість викладача, насамперед дисциплін фахового спрямування.

Виховання студента як високоморальної особистості має на меті розвиток:

• високого рівня моральних чеснот (чесності, обов’язку, відповідальності, доброзичливості тощо);
• моральної культури, включаючи розуміння високоморальних національних і загальнолюдських цінностей;
• гуманістичних поглядів, переконань і світогляду.

Виховання студента як інтелігентної особистості спрямовано на розвиток:

• високоїкультури спілкування та поведінки;
• високого рівня ерудиції;
• системності та критичного мислення;
• естетичної, художньої культури;
• прогресивних поглядів та переконань;
• толерантності й поважного ставлення до людей іншої національності та інших поглядів і переконань;
• кращих рис і традицій української інтелігенції.

Виховання студента як творчої особистості передбачає розвиток:

• методологічної, дослідницької культури;
• творчо-пошукових умінь та здібностей;
• здібностей як до індивідуальної, так і до колективної творчості у вибраній сфері професійної діяльності;
• здібностей до креативного, системного застосування знань у розв’язанні професійних теоретичних і практичних завдань.

Виховання студента як конкурентноспроможної особистості ставить за мету розвиток:

• працьовитості;
• стресостійкості;
• неперервного професійного саморозвитку;
• комунікативних і лідерських якостей;
• етично-правової відповідальності;
• уміння виконувати та завершувати роботу на високому якісному рівні;
• прагнення постійно підвищувати свій рівень інформаційної культури.

Інтеграція всіх наведених якостей уможливлює виховання студента як культурної людини,у зв’язку з чим велика відповідальність покладається на ПМК соцiогуманітарних дисциплін.

Національне виховання - це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності молоді, виховання її у дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації. Національна система виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що ввібрали в себе надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності, трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постійну і систематичну виховну діяльність сім’ї, державних і громадських навчально-виховних закладів, осередків (практичний аспект).

Патрiотичне виховання — його метою є формування у студентів поваги та любовi до Батькiвщини, вiдданостi, готовностi захищати, збагачувати особистою працею, максимально сприяти вивченню та досконалому володiнню державною мовою. Принципово важливим є вивчення iсторiї, культури, традицiй, звичаїв України, кращих досягнень у галузях науки, освiти, технiки, мистецтва як минулого, так i сучасностi. Патрiотичне виховання здійснюється з урахуванням специфiки навчальних дисциплiн на лекцiях, семiнарах, практичних заняттях та у позаурочний час.

Значний виховний потенцiал мають такi дисципліни як iсторiя України, українська мова, культурологiя, дисципліни професійної підготовки. Патрiотизм — це поєднання знань, почуттiв i дiй. Патрiотичне виховання не протиставляється, а органiчно доповнюється нацiональним та iнтернацiональним вихованням. У процесi патрiотичного виховання культивуються кращi риси української ментальностi — любов до України, працелюбнiсть, iндивiдуальна свобода, зв’язок із природою, щирiсть i доброта, гостиннiсть, повага до рiдних та iн. Істинний патрiот — це завжди людина нацiонально зрiла.

Інтернацiональне виховання — це залучення молодих людей до економiчних, полiтичних, соцiальних, культурологiчних та iнших цiнностей, створених народами свiту, формування поваги до мiжнародного суспiльного досвiду, бажань i вмiнь його переймати, допомагати представникам iнших етносiв, суспiльств та держав у розв’язанні наявних питань i проблем. Однiєю з базових основ цього напряму виховання є кiлькiсне i якiсне зростання обсягу знань студентiв про iншi етноси (народи), держави, суспiльства, їхні досягнення у рiзних сферах людської життєдiяльностi. Важливо пiд час навчального процесу постiйно наголошувати на iнтернацiональному характері науки, звертати увагу на спiвпрацю народiв i держав у розв’язанні проблем глобального характеру.

Важливе значения для формування у молодих людей iнтернацiональних почуттiв має вивчення iноземних мов, упровадження в навчальний процес європейських технологiй навчання ікритеріїв оцiнок знань, участь у мiжнародних конференцiях, спiвпраця з провiдними вищими навчальними закладами України та iнших держав, з польським, чеським та єврейськими товариствами у м.Дубні, діяльність євроклубу, проведення тематичних “круглих столiв”, вiдвiдування виставок, на яких репрезентовані новiтнi досягнення iноземних науковцiв, фахiвцiв, фiрм, пiдприємств у галузях освiти, науки, техніки та технологiї.

Інтернацiональне виховання органiчно доповнює патріотичне виховання, допомагає глибше усвiдомити мiсце i роль України у свiтi, чiткiше визначити шляхи її iнтеграцiї у європейське i свiтове спiвтовариства.

Правове виховання — це формування соцiально зрiлої, вiдповiдальної поведiнки юнакiв та дiвчат на основi знань, норм i принципiв чинного законодавства України, поваги до прав i свобод iнших людей, шанобливого ставлення до державних символiв. Правова культура особистостi невiд’ємна вiд активної протидiї особам, органiзацiям i установам, що порушують закони, зазiхають на територiальну цiлiснiсть i незалежнiсть України, завдають збиткiв державi та її громадянам.

Важливим складником цього напряму виховання є правова освiта, яка забезпечується викладанням правових дисциплiн, пропагандою чинного законодавства викладачами університету, органiзацiєю зустрiчей студентiв іспiвробiтникiв коледжу з працiвниками правоохоронних органiв, проведенням “круглих столiв”, вечорiв запитань i вiдповiдей, виставок
тематичної лiтератури. Органiзацiйно правова освiта здійснюється передусiм викладачами правових дисциплiн.

Важливим засобом правового виховання є створення атмосфери вимогливостi щодо сумлiнного виконання студентами своїх функцiональних обов’язкiв, додержання положень i правил внутрiшнього розпорядку коледжу, наказiв і розпоряджень директора. В організації та проведенні заходів із правового виховання беруть участь клуб Знавців права, первинна профспілкова організація студентів.

Трудове виховання — має на метi формування любовi до працi та потреби в нiй, потреби в набуттi знань i вмiнь професiйно здiйснювати дiяльнiсть, реалiзовувати через неї свої нахили i здiбностi, виконувати свої обов’язки професiйно, вiдповiдально, якiсно.

Трудове виховання здiйснюється передусiм через залучення студентiв до конкретних видiв дiяльностi. Основний вид працi студентiв — навчання. Належно органiзований навчальний процес спонукає студентiв до цiлеспрямованого набуття знань i досвiду, сумлiнного виконання своїх обов’язкiв, оволодiння вибраною професiєю. Формування поваги та любовi до працi i потреби в нiй вiдбувається також через залучення студентiв до iнших видiв дiяльностi, зокрема громадсько-полiтичної, науково-дослiдної, самоврядної, художньої самодiяльностi, спортивних змагань, суспiльно корисної працi.

Оволодiння студентами спецiальними дисциплiнами, навчальними курсами “Безпека життєдiяльностi”, “Основи охорони працi” допомагає формувати культуру працi, слiдувати у цiй сферi законам розвитку людини, природи i суспiльства.

Професiйне виховання — взаємозв’язане з трудовим вихованням та є йогологiчним продовженням. Суттю професiйного виховання є становлення студента як фахiвця. Розв’язанню даного завдання пiдпорядковується дiяльнiсть усiх структурних пiдроздiлiв коледжу. Навчальний процес є основною ланкою професiйного становлення студента. Тому принципово важливо поєднувати теорiю i практику, з найбiльшою ефективнiстю передавати студентам необхiдний обсяг знань i вмiнь, навчити їх систематично працювати над собою, вмiло користуватися набутими знаннями в ринковій економіці. Лекцiї, практичнi заняття, зустрiчi з фахiвцями, самостiйнi заняття в бiблiотецi, науково-дослiдна робота, пiдготовка курсових робіт,проходження різних видів практики — далеко не повний перелiк форм роботи на шляху професiйного становлення молодих людей. Одним з складників професiйного становлення є оволодiння знаннями та навиками роботи з дітьми, психологiчна готовнiсть працювати в ринкових умовах та вiдповiдати за результати своєї роботи.
     Естетичне виховання — покликано забезпечувати становлення i розвиток у студентів вiдчуття, розумiння i потреби у красi, усвiдомлення необхiдностi жити i творити за її законами, з позицій естетичних правил оцiнювати явища i процеси навколишньої дiйсностi. Естетичне ставлення людини до свiту пов’язане з емоцiйним переживанням, насолодою вiд сприйняття об’єктiв, якi розглядаються як довершенi, гармонiйнi, прекрасні. Свiдомiсть молодих людей — це вiдкрите поле для сприйняття рiзноманiтних, нерiдко суперечливих, естетичних iдей, поглядiв i теорiй.

Формування естетичної культури студентiв вiдбувається як у процесi навчання, так i в позанавчальний час. Теоретичним підґрунтям естетичного виховання є дисциплiни соцiогуманiтарного спрямування, передусiм iсторiя, фiлософiя, естетика, соцiологiя, психологiя, культурологiя. Чуттєво-емоцiйна компонента значною мiрою реалiзується через участь студентiв у художнiй самодiяльностi, гуртках i студiях,загальноколеджових,міськрайонних та обласних заходах, вiдвiдування театрiв, виставок, музеїв, зустрiчi з дiячами лiтератури i мистецтва, проведення творчих вечорiв, читання художньої лiтератури та поезiї, слухання музики. Значну роль в естетичному вихованнi вiдiграють нацiональнi естетичнi традицiї, народна творчiсть (фольклор, декоративно-прикладне мистецтво, архiтектура та iн.).

Виховання культури поведінки та спілкування спрямоване на набуття сукупності усталених морально-естетичних і соціально значущих якостей особистості, які виявляються в повсякденному житті та умінні співіснувати з іншими людьми.

Виховання культури поведінки ставить за мету засвоєння моральних вимог суспільства, закріплених у нормах, принципах та ідеалах, та їх інтеграцію в особистий досвід. Культура поведінки охоплює:

• зовнішній вигляд;
• автономність та ролі;
  • імідж і презентація;
  • стиль життя і репрезентування себе.

Виховання культури спілкування, у свою чергу, передбачає формування таких якостей:

• гуманності, толерантності;
• уміння передбачати морально-психологічні наслідки своєї поведінки;
• здатності до компромісів.

Виховання культури навчальної та науково-дослідної діяльності розглядається як цілісна, багатовимірна, багаторівнева, відкрита особистісно- й ціннісно-орієнтована система творчої самореалізації, саморозвитку, самовиховання, заснована на інтеграції логічних, інтуїтивних, евристичних, рефлексивних, емпатійних компонентів.

До найбільш ефективних педагогічних технологій, які забезпечують саморозвиток і самовиховання студентів, належать:

• технологія проблемно-пошукового навчання;
• особистісно-орієнтовані технології організації навчально-виховної діяльності студентів;
• тренінги творчого саморозвитку, особистісного зростання, релаксації, аутотренінгу;
• ігри-дослідження;
• суб’єктно-орієнтовані дослідні практикуми;
• інформаційні технології.

Виховання інформаційної культури у загальному розумінні – це виховання у сфері культури, пов’язаної із функціонуванням та користуванням інформацією в суспільстві.

Модель інформаційної культуриособистості становлять три компоненти:

• когнітивний блок (Інтернет-грамотність; навики поводження з інформацією; уміння організовувати пошук необхідної інформації; уміння працювати з відібраною інформацією: структурувати, систематизувати, узагальнювати, подавати у вигляді, зрозумілому іншим людям; уміння спілкуватися з іншими людьми за допомогою сучасних засобів інформації тощо);
• емоційно-ціннісний блок (змістінформаційних потреб та інтересів; мотиви звернення до різних джерел інформації та пов’язані з ними очікування; ступінь задоволення інформаційних потреб, самооцінка інформаційної компетентності тощо);
• праксеологічний блок (способи пошуку та канали одержання необхідної інформації; інтенсивність звернення до різних джерел інформації та їх характеристика; застосування одержаної інформації в різних сферах своєї діяльності; способи розповсюдження нової інформації, форми діяльності в Інтернеті тощо).

Екологiчне виховання – спрямовано на утвердження у свiдомостi студентiв знань про природу як єдину основу життя на Землi, переконань про необхiднiсть гуманного ставлення до неї, особисту вiдповiдальнiсть за майбутнє, формування вмiння здiйснювати дiяльнiсть, дбайливо оберiгаючи довкiлля.

В екологiчному вихованнi беруть участь усi викладачi, куратори студентських академiчних груп, первинна профспілкова організація студентів. Важливе значення мають екскурсiї в природу,участь студентiв в акцiях екологiчного характеру, зустрiчi з ученими i представниками екологiчних органiзацiй.

Фiзичне виховання — це розвиток i змiцнення здоров’я студентiв, їхніх фiзичних задаткiв та здiбностей, утвердження активного, здорового способу життя, вироблення вмiнь самостiйно використовувати форми i методи фiзичної культури в процесi власної життєдiяльностi. Даний напрям виховання охоплює пропаганду здорового способу життя i конкретну дiяльнiсть, спрямовану на фiзичне вдосконалення та фiзичне загартування молоді. У сучасних умовах вкрай важливою є робота зi студентами щодо роз’яснення шкiдливостi вживання алкогольних напоїв i наркотичних речовин, куріння; також необхідно проводити профiлактичні заходи щодо запобігання рiзноманiтним захворюванням.

Фiзичне виховання здійснюється на заняттях із фiзичної культури, через участь юнакiв i дiвчат у роботi спортивних секцiй, клубiв, під час спортивних змагань, туристичних походів. Організовує та проводять роботу в даному напрямі ПМК викладачів фізкультури, первинна профспілкова організація студентів, студентська рада.

3. Організація виховної роботи

У Дубенському коледжі РДГУ створено систему виховної роботи, що дає можливiсть охоплювати виховним впливом усiх студентiв — вiд першого курсу до останнього, здiйснювати виховний процес як у навчальний, так i в позанавчальний час. Виховання студентів забезпечується через дiяльнiсть усiх структурних пiдроздiлiв — вiд студентської академiчної групи до адміністрації коледжу.

Система культурно-виховної діяльностівміщує:

• творчу співпрацю педагогічного і студентського колективів;
• навчальні заняття, педагогічну практику;
• виховні години керівників академічних груп;
• інформаційно-просвітницькі заходи;
• науково-пошукову діяльність;
• цілеспрямовані позанавчальні виховні заходи на рівні академічних груп;
• узгодження виховних заходів Університету і Коледжу;
• ґрунтовне пізнання культурних традицій рідного краю, міста Дубна, України;
• поєднання педагогічного досвіду викладачів коледжу, громадськості, освітянських установ з родинними традиціями;
• проведення щорічних соціологічних досліджень, аналіз досвіду і прогнозування тенденцій  виховного процесу.

Суб’єкти, що забезпечують реалiзацiю виховної роботи:

• адміністрація коледжу
• предметно – методичні комісії
• психологічна служба
• методичне об”єднання кураторів
• первинна профспілкова організація студентів
• студентська рада коледжу
• клуби за інтересами
• бiблiотека;
• загальноколеджова газета „Студентський вісник”

Контроль з метою досягнення високих результатів виховної роботи, планування, реалiзацiю i координацiю виховних заходiв задля пiдвищення їх загальних пiдсумкiв покладено на заступника директора з виховної роботи.

Орган студентського самоврядування як фактор удосконалення виховного процесу

Дана форма є особливою для самостійної громадської діяльності студентів у реалізації функцій управління життям студентського колективу згідно з цілями та завданнями, які постають перед ними. Вона є елементом загальної системи управління виховним процесом у ВНЗ та передбачає максимальне врахування інтересів та потреб студентів на основі вивчення громадської думки і конкретних ініціатив.

Можна узагальнити такі основні завдання студентського самоврядування:

• формування у студентів відповідального і творчого ставлення до навчання, громадської діяльності та суспільно корисної праці;
• сприяння оволодінню кожним студентом навичками продуктивної самостійної роботи й наукової організації праці, всебічному розвитку особистості завдяки долученню до різних видів діяльності;
• забезпечення принциповості, об’єктивності та компетентності в реалізації прав студентів;
• формування у членів колективу на основі самостійності навичок прийняття рішень з питань студентського життя, активної життєвої позиції, навичок управління державними і громадськими справами;
• виховання у студентів почуття господаря у своєму навчальному закладі, поваги до закону, норм моралі та правил спільного проживання;
• створення умов нетерпимості до правопорушників, пияцтва та інших антисуспільних виявів;
• надання допомоги адміністрації, викладацькому складу в організації та вдосконаленні навчально-виховного процесу (через своєчасний всебічний аналіз якості знань студентів, причин низької успішності тощо);
• пошук і організація ефективних форм самостійної роботи студентів;
• активізація діяльності громадських організацій у ВНЗ, надання допомоги в реалізації її статутних цілей і завдань;
• організація вільного часу студентів, сприяння всебічному розвитку особистості кожного члена студентського колективу;
• організація системи вивчення громадської думки студентів з найважливіших питань життя ВНЗ та створення умов, за яких забезпечується участь кожного зацікавленого студента в обговоренні проблем, прийнятті та виконанні рішень;
• збереження бібліотечного, аудиторного, житлового фонду, фонду гуртожитків, спортивних споруд та інвентарю тощо;
• установлення та підтримка контактів з молодіжними організаціями різних ВНЗ України та інших країн.

Концепція національного виховання студенстської молоді

I.    Загальні положення
Розбудова української держави, відродження української нації потребують формування та впровадження відповідної Концепції національного виховання студентської молоді, яка має стати складовою частиною системи національного виховання громадянина України.
Роль держави у національному вихованні полягає в координації зусиль усіх інститутів суспільства, забезпеченні єдності та пріоритету загальнодержавних і національних інтересів.
Національне виховання – це система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, створена впродовж віків українським народом і покликана формувати світоглядні позиції та ціннісні орієнтири молоді, яка реалізується через комплекс відповідних заходів.
Відповіддю на виклики сучасного світу має стати національне виховання студентської молоді, котра формуватиме ядро української інтелігенції на основі національної ідеї.
Національна ідея об’єднує і консолідує суспільство, сприяє виробленню активної життєвої позиції молодої людини, становленню її як особистості. Національний характер виховання полягає у формуванні людини як громадянина України незалежно від її етнічного та соціального походження, віросповідання та передбачає створення спільноти самодостатніх людей, які об’єднані національною ідеєю та оберігають свої цінності й свободи.
Глобальний простір, у який інтегрується наша студентська молодь, передбачає засвоєння надбань культури різних народів. Тому постає потреба в здатності студентської молоді до входження у світовий соціокультурний простір – за умови збереження української національної ідентичності.
Національне виховання має стати фундаментом становлення світогляду молодої людини, на якому формуються фахові знання та професійна відповідальність.
II.    Принципи національного виховання
Національне виховання студентської молоді формується на таких принципах:

• демократичності – визнанні академічною спільнотою права кожного на свободу виявлення своєї творчої індивідуальності, усунення авторитарних методів виховання;
• гуманізації – створенні умов для особистісної самореалізації, формуванні людяної, щирої, доброзичливої, милосердної особистості;
• єдності національної та виховної діяльності – консолідації студентства та науково-педагогічних працівників у єдину академічну спільноту, об’єднану спільною мораллю та ідеями;
• послідовності, системності і наскрізності – привнесенні виховних аспектів у всі формми освітнього процесу, зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу та продуктивною працею;
• диференціації та індивідуалізації виховного процесу – врахуванні у виховній діяльності  рівнів фізичного, духовного, психічного, соціального, інтелектуального розвитку студентів, стимулюванні їхньої активності та розкритті творчої індивідуальності;
• єдності теорії та практики – реалізації набутих студентами знань, умінь і навичок на практиці, включаючи самоврядну та громадську діяльність;
• природовідповідності – врахуванні багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних, соціально-психологічних особливостей студентів;
• пріоритету правової свідомості – вихованні поваги до конструкційних прав та свобод людини.

III.    Мета і завдання національного виховання
Головною метою національного виховання студентської молоді є формування свідомого громадянина – патріота Української держави, активного провідника національної ідеї, представника української національної еліти через набуття молодим поколінням національної свідомості, активної громадянської позиції, високих моральних якостей та духовних запитів.
Завданнями національного виховання студентської молоді є:

•  формування національної свідомості, гідності громадянина, виховання поваги й любові до рідної землі й українських традицій;
• підготовка свідомої інтелігенції України, збереження інтелектуального генофонду нації;
• вироблення чіткої громадянської позиції, прищеплення молодим людям віри у верховенство закону, який є єдиною гарантією свободи;
• підняття престижу української мови в академічному середовищі, забезпечення і розвиток українськомовного освітнього простору;
• формування у суспільній свідомості переваг здорового способу життя, культу соціально-активної, фізично здорової та духовно багатої особистості;
• створення необхідних умов для ефективного розвитку студентського самоврядування, виявлення його потенційних лідерів та організаторів;
• забезпечення високого рівня професійності та вихованості молодої людини, сприяння розвитку індивідуальних здібностей, таланту та самореалізації;
• плекання поваги до своєї alma mater, дотримання і розвиток демократичних та академічних традицій вищого навчального закладу.

IV.    Основні напрямки національно-виховної діяльності
Національно-виховна діяльність проводиться за такими напрямами:
1.    Національно-патріотичне виховання;
2.    Інтелектуально-духовне виховання;
3.    Громадсько-правове виховання;
4.    Моральне виховання;
5.    Екологічне виховання;
6.    Естетичне виховання;
7.    Трудове виховання;
8.    Фізичне виховання та утвердження здорового способу життя.
V.    Головні педагогічні завдання по реалізації Концепції національного виховання студентської молоді
1.    Оволодіння студентами прийомами і методами виховної діяльності.
2.    Розвиток креативних здібностей студентів, їх нахилів і талантів.
3.    Формування ціннісних орієнтирів навчально-виховної діяльності.
4.    Розвиток прагнення до самопізнання, самовдосконалення.
5.    Формування в студентському колективі сприятливого середовища для розвитку і життєдіяльності особливості.
6.    Формування загальнолюдських та ментальних якостей особистості, їх самовдосконалення.
7.    Виховання розуміння закономірностей суспільної діяльності та соціально-економічних процесів.  
VI.    Методи та форми виховного впливу
Інформаційно-освітні:
бесіди;
лекції;
диспути;
екскурсії.
Організаційні:
студентське самоврядування;
системно-соціальні;
норми поведінки і традиції;
характер стосунків.
Індивідуальні:
спілкування;
вивчення особистісних якостей;
підтримка позитивних тенденцій;
проектування дій,
Індивідуально- та колективно-творчі:
пізнавальна діяльність;
суспільно-корисна діяльність;
художньо-естетична діяльність;
спортивно-оздоровча діяльність.
VII.    Психолого-педагогічні та філософські засади національного виховання студентської молоді
Методологічна основа – формування у студентів здібності і бажання
усвідомлювати себе як особистість, громадянина своєї країни.
    Базові виховні процеси становлення людини, патріота:
процес індивідуалізації – становлення індивідуального образу, розвиток інтелектуально-творчого потенціалу;
процес соціалізації – зв’язок людини із суспільством, здійснення життєвого самовизначення;
процес культурної ідентифікації – відчуття приналежності до нової культури, вивчення та засвоєння її цінностей;
процес духовного самовдосконалення – опанування загальнолюдськими нормами поведінки.
VIII.    Цільові програми
Цільова програма “Я – студент коледжу”.
1.    Мета програми.
-    Виховання любові та поваги до коледжу, професії вчителя, школи зокрема і науки взагалі.
-    Залучення студентів до наукових досліджень.
-    Розвиток прагнення до освіти, самовдосконалення і творчого самоврядування.
2.    Колегіальна діяльність колективу коледжу.
Форми роботи:
“Дні відкритих дверей”.
Зустрічі з ветеранами війни та праці.
Інтелектуально-розважальні програми.
Предметні олімпіади.
Конкурси “Викладач року”, “Практикант року”, “Краща група коледжу”, “Кращий куратор академічної групи”.
Творчо-редакційна діяльність студентської ради.
Видавнича діяльність.
3.    Діяльність в академічних групах.
Форми роботи:
тематичні години;
культурологічні екскурсії;
діяльність студентських самоврядних одиниць;
літописи академічних груп.
4.    Діяльність у сфері вільного вибору.
Форми роботи:
олімпіади;
науково-практичні конференції;
експериментально-пошукова діяльність;
участь у роботі спортивних секцій;
гурткова робота;
фестивалі обдарованої молоді;
волонтерська робота;
трудові загони.
Цільова програма “Я – громадянин України”.
1.    Мета програми.
-    Виховання гуманності, компетентності, толерантності, патріотизму.
-    Розуміння закономірностей національного становлення та розвитку особистості.
2.    Колегіальна діяльність колективу коледжу.
Форми роботи:
фотоконкурси “Моя країна Україна”;
історичні екскурси;
козацькі свята;
участь у гуртожитках художньої самодіяльності;
мовно-літературні конкурси;
інтелектуально-пошукові розваги “Я люблю Україну”;
вернісажі;
участь у пленерах.
3.    Діяльність в академічних групах.
Форми роботи:
екологічні конференції;
зустрічі з відомими людьми міста, краю, державними діячами;
аукціони знань;
вивчення звичаєвого права;
поетичні вітальні;
редакційна діяльність;
години спілкування з напрямку “Скарби моєї Вітчизни”.
4.    Діяльність у сфері вільного вибору.
Форми роботи:
туристичні походи;
краєзнавчі екскурсії;
діяльність постів милосердя;
педагогічні секції;
участь у об’єднаннях за інтересами;
участь у святкуванні національних свят;
участь у семінарах-зльотах “Україна багатонаціональна”.
Цільова програма “Я – людина”.
1.    Мета програми.
-    Формування пріоритетів моральних цінностей особистості.
-    Саморозвиток  студентів.
-    Озброєння студентів засобами самовиховання, самореалізації, самовиховання, самооцінки.
-    Формування розуміння взаємозалежності життя людини і суспільства.
2.    Колегіальна діяльність колективу коледжу.
Форми роботи:
тижні здоров’я;
засідання клубу “Здоров’я”;
участь у загальноміських заходах;
вихована робота в ЗОШ;
екологічні вікторини;
екологічні вечори відпочинку;
предметні тижні “Світ навколо нас”.
3.    Діяльність в академічних групах.
Форми роботи:
анкети “Заняття до душі”. “Мої вподобання”, “Викладач очима студентів”;
психологічні ігри “Пізнай себе”, “Керівник – підлеглий”;
тематичні бесіди “Конфлікти а їх подолання”, “Політика толерантності”;
міні-тренінги “Я і колектив”, “Друг – це друге я”;
захист творчих проектів;
уявні подорожі “Пізнай себе”.
4.    Діяльність у сфері вільного вибору.
Форми роботи:
програми самовиховання і самоосвіти студентів;
психологічні години за книгою Д.Карнегі;
участь у художніх пленерах, виставках;
екскурсії по визначних місцях міста, країни;
відвідування концертів, вистав.