Волонтерська акція студентів Дубенського коледжу РДГУ

         На початку начального року наші студенти провели акцію на підтримку воїнів АТО «Ліки замість квітів», під час якої на Перший дзвінок принесли велику кількість ліків широкого спектру дії. Дубенські волонтери, які доставили їх в зону АТО, від імені військових передали нашим студентам щиру вдячність.

CYMERA 2 CYMERA 7

          І от знову, до Дня Збройних України, студентська рада ініціювала акцію «Подарунок для солдата». Студентами коледжу було зібрано більше 70 подарунків (засоби особистої гігієни, пральні порошки, шкарпетки, солодощі), написано біля сотні листівок із щирими побажаннями та проханням: «Повертайтеся живими!».

CYMERA 9  CYMERA 5 

          Студенти привітали і викладачів коледжу, які стали на захист Вітчизни – Клімчука Б.П. та Михальчука П.І. Особливо хочеться відмітити, що студентські активісти відправили вітальні листівки та посилки випускникам коледжу, які зараз знаходяться в зоні АТО – Роману Батику та Віталію Тищуку.

6 n  8 n

          Надіємось, що ці подарунки принесуть хоч трошки сімейного затишку нашим воїнам-захисникам.

Повертайтеся живими!

 

 

Стаття на сайті газети "Рівне вечірнє"

«Козацькі забави» у Дубенському коледжі РДГУ

Студентське життя – то золота пора. Це добре розуміють і студенти Дубенського коледжу РДГУ, тому проводять своє дозвілля з максимальною користю. Свідченням того може бути чудове свято – до речі, вже традиційне – «Козацькі забави», які організовує і проводить комісія викладачів фізичного виховання та захисту Вітчизни, спортивний клуб «Атлет» та студентська рада коледжу. Тож 15 жовтня відбулися «Козацькі забави» приурочені Дню захисника України, яке відзначають у день Покрови Пресвятої Богородиці, УПА та українського козацтва, тому свято мало особливий патріотичний настрій. А як же інакше? Ведучі свята – у красивому стилізованому національному вбранні – наголосили, що мета заходу – пропаганда здорового способу життя серед молоді на прикладі добрих  козацьких традицій.

 

 

IMG 0045  IMG 0193 

 

Забави проходили у актовій залі коледжу. На сцену курені вийшли під козацький марш у виконанні ансамблю народних інструментів «Мереживо» під керівництвом Мороза Л.М., після чого відбулося урочисте відкриття. Ведучими свята були Володимир Синюк та Лілія Аврамчук.

Глядачі, зручно розмістившись, весело вболівали за улюблений курінь. Куренів було чотири: «Незламні», «Козацька рада», «Сало» , «Українські отамани».

Перший конкурс «Представлення». Кожен курінь мав свій клич, газету і назву. Найзмістовніше представив себе курінь «Незламні».

Другий конкурс «Козацький дух», де учасники по черзі надували повітряну кульку, поки та не лопне. Найбільше козацького духу виявилося у куреня «Сало».

У третьому конкурсі «Стрілецькому» найбільш влучними пострілами відзначився теж курінь «Сало».

У четвертому конкурсі «Армреслінг» юнаки та дівчата мірялися силою. У деяких куренів сильнішими були козаки, у деяких козачки, але в загальному більшу кількість балів отримав курінь «Українські отамани».

У п’ятому конкурсі «Не зіштовхни товариша у прірву» курені демонстрували  спритність та рівновагу. Потрібно було пройти по гімнастичній лаві, не зіштовхнувши товариша і не впавши самому, таким чином усім помінятись місцями. Найбільш міцно стояв на ногах за підтримки своїх побратимів курінь «Українські отамани».

Шостий конкурс «Богатирі», де юнакам за 1 хвилину потрібно було підняти колесо найбільшу кількість разів. Найбільшу міць м’язів та справжню волю до перемоги виявив козак із куреня «Сало».

Видовищним та цікавим видався конкурс «До бою готовий!», де потрібно було найшвидше і найвірніше одягнути комплект ЗЗК і вигукнути «До бою готовий!». Переміг козак куреня «Незламні».

Справжню злагодженість у діях демонстрували козаки у конкурсі «Розпиляй колоду». Найшвидше та найвправніше пилкою «Дружба-2» це зробили козаки із куреня «Сало».

У конкурсі «Козацька пісня» усі курені продемонстрували, що вони не тільки сильні та спритні, а ще й талановиті, уміють співати козацьких пісень, дуже активно їх підтримували глядачі. Судді не змогли визначити кращих і всім присудили найвищу кількість балів.

У конкурсі на «Кращу козацьку страву» студенти-козаки також проявили креативність та оригінальність під час представлення. Судді відзначили як найкращих курені «Незламні», «Козацька рада», «Українські отамани».

Куреням дістались гучні оплески та високі бали від журі. А «журили» того дня їх по-козацьки справедливо та вправно: заступник директора з виховної роботи В.М. Семещук, викладачі коледжу І.М. Пулик, Р.М. Бернат, голова студентської ради Катерина Іванущик. Суддями на сцені були Годунко О.А. та Каленюк Б.Ф.

Поки козаки змагалися, на козацькій кухні кипіла робота. Головний кухар Клімчук Б.П. разом з чарівними козачками-помічницями Катериною Хвиль та Юлією Веселовською варили у великому казані смачний куліш, як на справжній Січі. По закінченню свята частували ним усіх охочих.

Гарний настрій дарували і учасники студії естрадного співу під керівництвом В. Ю. Янчук: Анастасія Тернова, Зоряна Жук, Лілія Аврамчук та Оксана Новак.

Хоча старались усі, та перемогу в «Козацьких забавах – 2015» здобув курінь «Незламні», якого нагородили грамотою та великим смачним тортом. 2 місце – курінь «Сало», 3 місце – «Українські отамани». Усім учасникам вручили грамоти та бубликів в’язку.

 Хай щастить переможцям, а усім учасникам та всьому українському студентству, яке 17 листопада відзначатиме своє свято, варто пам’ятати, що здоровим та активним бути модно та патріотично. Бо тече у наших жилах козацька кров!

 

Голова ПМК викладачів фізичного виховання та захисту Вітчизни

Красніцька О.В.

 

 

 

 

«Я родом не з дитинства, а з війни…»

article-2100067-025C27380000044D-94 468x53028 жовтня 2014 року предметно-методичною комісією викладачів соціально-гуманітарних дисциплін в залі засідань коледжу було організовано та проведено засідання творчої лабораторії «Я родом не з дитинства, а з війни…», присвячене 70-ій річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників. Творчі  виступи підготували студенти 3-А курсу: Бусєва Ірина, Якимчук Ірина, Фесюк Тетяна, Усик Аліна, Тесляр Юлія, Наумчук Юлія. Результати наукової розвідки про розстріли у Дубенській в’язниці представила член СНТ «Золота сова» Слободинюк Ольга (керівник Найда Р.Г.). У роботі лабораторії взяли участь гості: викладач історії Дубенського медичного коледжу Кислюк Жанна Михайлівна зі своїми студентами, викладач історії Дубенського вищого художнього професійно-технічого училища Пожарська Валентина Олександрівна та бібліотекар училища  Ожерельєва Жанна Богданівна.

            Із вступним словом виступила голова ПМК викладачів соціально-гуманітарних дисциплін, кандидат історичних наук, викладач історії України коледжу Віра Мелетіївна Семещук: «…70 років тому, після довгих місяців окупації, Україна була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Для України це були страшні роки. Є мудрі слова, які стали вже  приказкою: «Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього». Саме для того, щоб не повторювати помилки минулих років, щоб не збитися з дороги, ми повинні памятати і знати, як це було і чи можна було б цього уникнути».

            Студенти підготували виступи з таких проблем:

  1. Розстріли у Дубенській вязниці в 41-му…
  2. Україна в окупації.
  3. Діяльність ОУН(б): маловідомі сторінки.
  4. Мельниківці: злети і падіння.
  5. Визволення України у жовтні 44-го.

               Студентські виступи містили як знані, так і маловідомі сторінки нашої історії, вірші Ліни Костенко, Юлії Друніної, Віктора Геращенка. Глядачів вразили відеопрезентації «Війна», «Дубно в окупації», «Діяльність ОУН-УПА».         

         Особливі емоції викликала розповідь про Янівський концентраційний табір у Львові, з якою виступили Ірина Бусєва та Ірина Якимчук: «Табір створений німецькою окупаційною владою у жовтні 1941 на вулиці Янівській (тепер — вулиця Шевченка), куди зганяли політичних в'язнів, військовополонених, а найбільше - євреїв. Німці зліквідували табір у листопаді 1943, винищивши більшість в'язнів. За два роки існування Янівського концентраційного табору в ньому знищено від 50 до 200 тис. людей.

Оркестр Янівського табору смерті (більш відомий, як «Танго смерті») — табірний оркестр, створений у таборі нацистською окупаційною адміністрацією. Оркестр складався з кращих львівських музикантів, людей з європейським, а подекуди із світовим ім'ям, які були в'язнями табору. Керівником оркестру був призначений скрипаль, композитор, диригент Яків Мундт, який перед війною займав посаду музичного керівника Міських театрів Львова. Ініціатором примусової організації музикантів-в'язнів в оркестр був заступник коменданта Янівського табору, унтерштурмфюрер СС Ріхард Рокіта, який перед війною був скрипалем у катовіцьких кавярнях і вирізнявся винятковими садистськими схильностями.

Під-час тортур, катувань і розстрілів в концентраційному таборі «Янівський», завжди грала музика. Оркестранти грали одну і ту ж мелодію - «Танго смерті». Автор цього твору залишився невідомим. У числі музикантів були – професор Львівської державної консерваторії Штрікс, диригент опери Мунд та інші відомі українські музиканти.

Оригінальне Танго Смерті не збереглося. Ті, хто  залишився в живих при спробі його відтворити або впадали в транс, або починали ридати».

            На закінчення зустрічі Ірина Якимчук порівняла війну 1941-1945 років із сьогоднішніми подіями: «70 років тому Україна очистилась від коричневої чуми німецько- фашистської орди. Яким щастям було б говорити, що ми вже 70 років живемо під мирним небом. Та не судилося… Сьогодні знову моя країна, наша країна у вогні. Знову діти не з фільмів, а  з реального життя знають, як ревуть гради, свистять пулі. Знову гинуть кращі, як і тоді, в  тій далекій для нашого покоління війні. І знову ми – родом не з дитинства, а з війни… Вірш з такою назвою написала Юлія Друніна 40 років тому, про ту війну, а звучить він до болі сьогоднішнім:

            Я родом не из детства — из войны.

            И потому, наверное, дороже,

            Чем ты, ценю я радость тишины

            И каждый новый день, что мною прожит.

            Я родом не из детства — из войны.

            Раз, пробираясь партизанской тропкой,

            Я поняла навек, что мы должны

            Быть добрыми к любой травинке робкой.

            Я родом не из детства — из войны.

            И, может, потому незащищённей:

            Сердца фронтовиков обожжены,

            А у тебя — шершавые ладони.

            Я родом не из детства — из войны.

            Прости меня — в том нет моей вины...»

             Учасники творчої лабораторії хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих у всіх національних воєнних конфліктах.